Сучасне демократичне суспільство потребує компетентної моральної особистості, яка здатна до життя в даному  суспільстві, приймає його цінності та є невід’ємною його частиною. Надзвичайно важливим у цьому плані є один із елементів моральності – патріотизм. Зусилля усієї освітньої спільноти мають бути спрямовані на його вихованні у молодого покоління. Це стане майбутньою запорукою благополучного існування та розвитку держави. Формується ця якість з раннього віку. Першою освітньою ланкою в даному питанні є дошкільна освіта. Метою роботи дошкільного навчального закладу є формування всебічно розвиненої особистості дитини, становлення громадянської компетентності дошкільника на основі ознайомлення з народними традиціями та виховання любові до Батьківщини. Як бачимо, патріотизму відводиться одне з ключових місць.

    Патріотизм –  любов до Батьківщини, відповідальність та відданість їй.

    Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. Тому необхідним у роботі ДНЗ є поєднання таких елементів: ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавства, засобами мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.

    Патріотичні почуття дошкільників формуються в процесі спілкування з людьми, що їх оточують, виконання спільної з ним діяльності. Це спрямоване на розкриття і формування в дитини загальнолюдських моральних якостей особистості (любов, гідність, вірність, відданість батькам), залучення до джерел національної культури, збереження природи рідного краю, виховання емоційно-діяльнісного ставлення та почуття причетності до оточуючих.

    Саме тому робота з патріотичного виховання охоплює цілий комплекс завдань, серед яких пріоритетними є:

- формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому,

сім'ї, дитячого садка, міста/села, країни);

- ознайомлення вихованців із держаними символами (гімн, герб, прапор);

- формування любові до культурного спадку свого народу;

- розширення знань дітей про національні символи (калина, лелека, верба, соняшник, мальва, мак, барвінок тощо)

- формування бережного ставлення до природи рідного краю;

- виховання толерантного ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.

    Важливим напрямом патріотичного виховання є залучення до народознавства - вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв’язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння сенсу життя, інтерес до родинних і народних традицій.

    Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції - досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам’ятні дати тощо). З традиціями тісно пов’язані народні звичаї - усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).

    Сучасні концепції національного виховання наголошують на важливості національної спрямованості освіти, її органічної єдності з національною історією і традиціями, на збереженні і збагаченні культури українського народу. У Концепції дошкільного виховання в Україні (1993) зазначено, що провідними засадами діяльності сучасного національного дошкільного закладу мають бути національна психологія, культура та історія, а також загальнолюдські духовні надбання.

   Вирішуючи завдання патріотичного виховання, кожен педагог повинен будувати роботу відповідно умов і особливостей дітей і має враховувати такі принципи : «позитивний центризм» (відбір знань, які найбільш актуальні для дитини цього віку); неперервність педагогічного процесу; диференційований підхід до кожної дитини; раціональне поєднання різних видів діяльності, розвивальний характер навчання, який базується на дитячій активності.

    Завдання кожного педагога - навчити малят:

  • любити свій народ таким, яким він є, з його сильними і слабкими сторонами;
  • шанувати не лише героїчне минуле України, а й непрості будні сьогоднішнього державотворення;
  • прагнути робити добро, віддавати свої сили і здібності на користь рідній країні;
  • відчувати себе не байдужими споживачами, а господарями на своїй землі, від кожного з яких залежить її розквіт і добробут.

    До ефективних методів і форм організації патріотичного виховання належать: екскурсії вулицями рідного міста/села, до історичних пам’яток, визначних місць; розповіді вихователя; бесіди з цікавими людьми; узагальнюючі бесіди; розгляд ілюстративних матеріалів; читання та інсценування творів художньої літератури; заняття; ігри; розв’язування проблемних ситуацій; запрошення членів родин у дитячий садок; спільні з родинами виховні заходи; зустрічі з батьками за межами дошкільного закладу, за місцем роботи; участь у громадському житті міста/села тощо.

    При формуванні почуття патріотизму, вихователі мають підходити до цього через поняття «ставлення»:

  1. ставлення до природи рідного краю, рідної країни;
  2. ставлення до людей, які живуть в рідній країні;
  3. ставлення до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури;
  4. ставлення до державного устрою.

     Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму. Саме в цей період становлення особистості, коли формуються осно­ви характеру, ставлення до навколишнього світу, людей, до себе, засвоюються моральні норми поведінки й моральні якості особистості, зокрема:

- почуття власної гідності — дитина відчуває гордість за добре виконану роботу, гідний вчинок, свою поведінку загалом;

- почуття сорому — виявляється у ніяковості, яку дитина відчуває від невдалого вчинку, власної провини — спочатку під впливом зауважень дорослого на кшталт «Як тобі не соромно!», а в старшому дошкільному віці почуття сорому поєднується з почуттям власної гідності і стає стійким — «Погано чинити не слід не тому, що покарають, а тому, що соромно»);

- почуття обов'язку— виявляється у фор­мі емоційних станів, розвиваючись у діапазоні від задоволення, яке дитина:(3 – 4) років відчуває при схваленні дорослим її поведінки, до радості за добрий вчинок, допомогу товаришеві, виконане доручення (у 5 – 6років), у дітей 6 – 7років почуття обов'язку є мотивом їхніх учинків, переживає глибоко, стає стійким. Це почуття впливає на поведінку, спонукає до вияву турботи про товаришів, чуйності, симпатії, відповідальності, сприяє подо­ланню егоїстичних тенденцій у поведінці.

   Лише системність та комплексність у вихованні патріотизму дадуть потрібний результат. Відбувається це через інтеграцію екологічного, морального та сімейного виховання у комплексі із народознавством. За умови прививання у дітей любові до природи, до своєї родини, традицій і звичаїв власного народу, таких моральних якостей як доброта, щирість, чесність, чуйність та інші буде досягнуто мето виховання патріотизму у дошкільнят значно швидше і ефективніше, аніж використання лише окремих із вищеперерахованих елементів. Вони мають розглядатися не ізольовано, а лише у взаємозв’язку.